In The Woods..., моя статейка Опції

[Hobbit's Song]

It's so strange, and yet so simple
Written on a piece of paper…
In The Woods…, “Child Of Universal Tounge”





Людина, закрита у корковій кімнаті. Як вона думає? Чи ні…Що, якщо твоя голова – коркова? Чи зміняться твої думки? Чи стане радість більш насиченою, а сум більш гірким? Ясно єдине – тебе чекає ізоляція, солодкава, одинока ізоляція у котрій ти зможеш пестити жовті бутони своїх думок…

Власне про що це я? Цей ліричний вступ – лише краплина тих емоцій, котрі охоплюють мене, коли я слухаю музику норвезького гурту In The Woods…
В лісах? Щось казкове, мабуть. Певно, має бути Червона Шапка і Збоченець-Вовк або хоча б якась Василіса Прекрасна (чи пак Премудра). Але ні. Лише холодна і велична норвезька природа, попередньо пропущена через психоделічну м’ясорубку учасників колективу In The Woods…

І насамперед трохи історії. Взагалі, про групу ITW відомо небагато. Кажучи простіше, геть мало. А якщо бути абсолютно відвертими, то 90 відсотків з того, що про них відомо – це їх музика.
Але все ж…
Почалося все в доволі далекому від сьогодення 1992. Восени купка людей зібралася і знічев’я вирішила об’єднатися, аби побачити яка ж музика (або й не музика) у них вийде. Але чи головною була музика? Як написано у Класичній Книзі «Спочатку було Слово…» (скористаємось перифразом Фауста і скажемо – «Вначале мысль была»). Творчість ITW не можна розглядати відірвано від лірики, вірніше відірвано від думок, котрі закладені у текстах.
Демо новоспеченого гурту під назвою Return to The Isle Of Men розійшлося дуже навіть не фіговим, як для щойно склепаного колективу, тиражем ( 3000 копій). До речі, записана демка була за участі Misanthropy Records. І на що ж це було схоже? Дум навпіл з блеком? Якийсь неїстівний авантгард? Стоунер? Всього потрошку, пані і панове. Демка містила композиції, котрі ввійшли в пізніші релізи.

Продовжуючи лінію свого демо запису, гурт випускає повноцінний альбом з назвою ´HEart of the Ages´ (1994). До речі, прошу звернути увагу на те, що перші дві літери слова heart великі. Отже, слухач сам має право обирати чи слухає він оповідку про мистецтво віків чи про їх же серце. А можливо, це просто такий собі хитромудрий дуалізм? В тім, з назвами альбомів у колективу взагалі окрема історія. Але про це згодом.

Добре пам’ятаючи про свої витоки, а саме про Green Carnation, учасники гурту (певним чином на це впливала і присутність пана Tchort-а, котрий пізніше змивається в Emperor) вносять до стилістики музики блекові елементи. Проте ні скрімо, ні натяки на бластбіт не справляють того традиційного враження, котре відчуваєш слухаючи нічим нерозбавлений блек метал. Скажу більше, саме ці елементи стають своєрідною перчинкою, котра пожвавлює слухача в перервах між чистим жіночим та чоловічим вокалом та якимось не зовсім людськими (сказати б дещо космічними) програшами. Як лейтмотив релізу, у різних композиціях чуємо стукіт стурбованого серця. Щодо лірики, то в цей період своєї творчості учасники постійно впадають у якусь потойбічну задумливість і надихавшись там божественної міазми, клепають важко доступні для розуміння середньостатичного металіста тексти. Осібно від інших пісень стоїть Mourning The Death Of Aase – кавер, напоєний м’яким жіночим вокалом, спокійними ударними та акустикою.

Однією з причин через які я надзвичайно ціную музику ITW є те, що віднайдений у демці стиль не став статичним та не відчувається у всіх альбомах, з кожним релізом стаючи все більш і більш пластмасовим і несмачним.
Слово «прогрес» звучить якось занадто зразково. Тож краще скажу так: відчувається пошук колективом варіативного підходу до виконання своїх думок. Отже, панове, реліз Omnio геть позбавлений будь-якого нальоту блеку (котрий, проте, був не такий сильний з самого початку). Серед епіків цього альбому не почуєш істеричного скрімо та приблекованих гітар з надшвидкими ударними. Дум метал з переходами у само рефлексію та психоделічні заверти? Експериментальний метал у котрому взагалі не зрозумієш що і де? Не знаю та й навряд чи хтось знає (самих панів музик це навряд чи хвилює).

Чи є альбом Omnio найкращим релізом гурту? Об’єктивно – ні. Взагалі, немає сенсу шукати найкращий реліз серед тих небагатьох рідкісних перлин, котрі створили норвежці.

Як це не дивно і пафосно це прозвучить, проте кожний реліз колективу концептуальний. Трохи стимулювавши свою мозкову активність кожний зможе виділити конкретну ідею кожного альбому. Як на мене, то найцікавіший концепт у заключного релізу гурту "Three times seven on a pilgrimage" ( і знову про це пізніше). Що ж стосується змістової складової альбому Omnio, то власне лірика стає тут дещо більш «живою» та зрозумілою. Взяти хоча б текст композиції I’m Your Flesh ( найнепрозовіша пісня про аборт?). Друга половина альбому вельми цікава, бо являє собою один змістовий триптих, котрий складають композиції Omnio-Pre, Omnio-Bardo, Omnio-Post.

Звичайно, шукати метал (у традиційному розумінні цього слова) у даному релізі – дурна справа (хоча народна мудрість і каже, що вона нехитра). Та й взагалі, метал і Омніо – майже діаметрально протилежні речі. Насамперед це м’яка гітарна музика, рифи котрої подекуди набирають формальної жорсткості, присмачена меланхолійними клавішами і вокалом цінного гарту. Хоча ні. Звук даного альбому – це спів, котрий виривається з іскристої варти, теплої літної ночі і розчиняється у незвіданому чорному небі. І знову ні. Музика цього альбому – це темна незворушність, розбавлена двома краплями: перша – якась напрочуд відірвана від земного туга, друга – спокійне божевілля.
Після певного спрощення та уповільнення форм музики та варіювання стилістики в релізі Omnio, колектив In The Woods…записує альбом під назвою «Strange In Stereo».

Реліз побачив світ у 1999 році (лютий місяць). У даного релізу є одна відмінна від усіх інших риса. Він психоделічний. Дійсно психоделічний. Його не взяти нахрапом. Його не зрозуміти за один вечір (ба навіть і за тиждень): у мене на нього пішло декілька місяців. Чудово весь альбом характеризує одна з пісень релізу – Titan Transcendence. Намагатися описати музичну складову Strange In Stereo – марна справа. Просто уявіть собі трансендальну зануреність у глибини космічного буття. А десь на задньому плані то ритмічне мимрення голосів то відірваний від реальності вокал, інколи прорізуваний пасами електрогітар. Насмілюся навіть сказати, що формальна жорсткість попереднього релізу у Strange In Stereo надломлюється, породжуючи істинний накал гітарного звуку, котрий не будучи надміру розпеченим та важким, тим не менш доволі потужний та в перервах між медитаціями пожвавлює вуха слухача.

Не дуже вдаючись у хащі літературознавства, я б хотіла нагадати читачу про побудову літературного твору. Пам’ятаєте яку вона має схему? Епічні твори зазвичай мають експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію та розв’язку. Та до чого це я? Дуже просто. Давайте собі уявимо всю творчість гурту In The Woods… у вигляді одного безперервного епіку, однієї історії. Що ми маємо? Осінь 1992 року – це експозиція, демо запис під назвою Return to The Isle Of Men та перший повноформатник (HEart of the Ages) – зав’язка, другий повноформатники гурту (Omnio) та психоделічний Strange In Stereo – розвиток дії. Залишилося два пункти. Розв’язка та кульмінація.
Кульмінація – це нетипова компіляція "Three times seven on a pilgrimage" з символічною назвою, а розв’язка – прощальний концерт гурту в Крістіансенді (2000 рік).

Тепер детальніше про "Three times seven on a pilgrimage". Що ж означає сама назва альбому (бо це все ж не зовсім компіляція)? Давайте подумаємо…три на сім? 21! Двадцять перше сторіччя? Паломництво в двадцять перше сторіччя? Можливо…

То чому ж я декілька разів повторила слово компіляція? Бо це збірник. Збірник каверів на видатних виконавців та на самих себе. Вірніше навіть не зовсім каверів, а підлаштованих під себе композицій. Давайте подивимось:

Epitaph (King Crimson)
Let there be more light (Pink Floyd)
White rabbit (Jefferson Airplane)
If it's in you (Syd Barrett)

О так. Проте, рідні мої, не думайте, що ви почуєте просто якусь обробку цих композицій. Ви почуєте, так би мовити, вельми ексцентричну обробку. У мене навіть часом виникало питання «А що спільного залишилося?». Як вам, наприклад, крімзіновська Епітафія у жіночому виконанні із доволі цікаво видозміненим ритмом? Або кролик Аероплану, котрого я спочатку взагалі не впізнала і лише подивившись на назву композиції збагнула що це? Але у будь-якому разі це варто слухати ( а не читати мою кволу писанину).
Далі. А чому ж прозвучала фраза про кавери на самих себе? Дивимося:

Child Of Universal Tounge (Return to The Isle Of Men)
Mourning The death of Aase (котра прозвучала на Серці віків)

Проте не обійшлося і без ковтка нового повітря: Karmakosmik та Empty Room – більш ніж вартісні композиції.
До речі, трохи більше, ніж у інших джерелах, я знайшла про гурт на сайті Prophecy Productions (лейбл альбому "Three times seven on a pilgrimage").
Отже, панове, йти треба вміти красиво. Що і вдалося норвезькому гурту In The Woods… після грандіозного прощального концерту в Крістіансенді.
А чому ж група вирішила припинити свою діяльність? Чому низка яскравих музикантів (серед яких: Tchort, X-Botteri, CM Botteri, A. Kobro, Christer Cedermountain, Synne Soprana, Jan Transit) розбіглися? Тому, що майже кожен мав намір присвятити себе своєму власному проекту? Невідомо. Та чи й важливо? В результаті все те, що ми знаємо про цей норвезький колектив – це їх музика…

Дискографія:

Return to The Isle Of Men (1992)

HEart of the Ages ( 1994)

Omnio (1996)

Strange In Stereo (1999)

Three Times Seven on A Pilgrimage (2000)

Live At The Caledonian Hall (випущено в 2003 році)

Приєднані файл(и)

 heartof2.jpg ( 41.35Кб ) Кількість викачувань: 1

 

[Hobbit's Song]

Однажды в лесах Норвегии…

It's so strange, and yet so simple
Written on a piece of paper…
In The Woods…, “Child Of Universal Tounge”



Человек заперт в пробковой комнате. Как он мыслит? Или нет… Что, ежели голова твоя пробковая? Изменяться ли твои мысли? Станет ли радость насыщенней, а горе глубже? Одно ясно – тебя ожидает изоляция, сладковатая, одинокая изоляция, в которой ты сможешь любовно взращивать желтые бутоны своих мыслей…
Собственно о чем это я? Это лирическое отступление – всего лишь капля тех эмоций, которые охватывают меня, когда я слушаю музыка норвежского коллектива In The Woods…

В лесах? Наверное, это что-то сказочное. Скорее всего, появится Красная Шапка и сластолюбивец Волк или хотя бы какая завалящая Василиса Прекрасная (Премудрая?). Но нет. Только холодная и величественная норвежская природа, предварительно пропущенная сквозь психоделичную мясорубку участников коллектива In The Woods…

Но, прежде всего немного истории. В общем-то, про группу In The Woods… известно немного. Говоря проще, совсем мало. А если быть абсолютно откровенными, то 90 процентов из того, что мы знаем про группу – их музыка.

И все же…
Началось в далеком от дня сегодняшнего 1992. Осенью горстка людей собралась вместе и, из желания попробовать свои силы, решила объединиться, дабы испробовать свои силы в совместном написании музыки. Но занимало ли написание музыки главенствующую роль? Как говорит Вечная книга: «В начале было Слово…» (используем перифраз Фауста и скажем «Сначала мысль была…»). Творчество ITW не следует рассматривать в отрыве от лирики, вернее в отрыве от мысли, которая заложена в текстах.

Демо новоиспеченного коллектива под названием Return to The Isle Of Men разошлось очень даже не фиговым, как для только что спаянной группы, тиражом (3000 копий). К стати, записана демка была при участии Misanthropy Records. И на что же это было похоже? Дум пополам с блеком? Кокой-то несъедобный авангард? Стоунер? Всего понемногу, дамы и господа. Демка содержала композиции, которые вошли в поздние релизы.

Продолжая линию своей демо записи, группа выпускает полноценный альбом под названием ´HEart of the Ages´ (1994). К стати, прошу обратить внимание на то, что первые две буквы слова heart – заглавные. Как результат, слушатель может выбирать слушает ли он сказание об искусстве веков либо же об их же сердце. Возможно, это просто такой хитрый дуализм? Впрочем, с названиями альбомов у коллектива вообще отдельная история, но об этом ниже.

Хорошо помня свои истоки, а конкретнее Green Carnation, члены новой формации (определенным образом на это повлияло и присутствие господина Tchort-а, который опосля смывается в Emperor) вносят в стилистику своей музыки блековые элементы. Тем не менее, ни скриминг, ни намеки на бластбит не производят того традиционного впечатления, которое ощущаешь, слушая ничем не разбавленный блек металл. Скажу больше, именно эти элементы становятся своеобразной перчинкой, которая оживляет слушателя в перерывах между чистым женским и мужским вокалом и какими-то не совсем человеческими (сказать бы космическими) проигрышами. Как лейтмотив релиза, в разных композициях слышим биение обеспокоенного сердца. Относительно лирики, то в этот период своего творчества участники постоянно впадают в какую-то потустороннюю задумчивость и, надышавшись там божественной миазмы, пишут тяжелые (для понимания среднестатистического металлиста) тексты. Особняком стоит классический кавер - Mourning The Death Of Aase, наполненный мягким женским вокалом, спокойными ударными и акустикой.

Одной из причин почему я так ценю музыку ITW является то, что найденный в демке стиль не стал статичным и его послевкусие не ощущается во всех альбомах, становясь все более и более пластмассовым и несъедобным.

Слово «прогресс» звучит как-то слишком образцово. Поэтому скажу так: чувствуется поиск коллективом вариативного подхода для воплощения своих мыслей. Итак, господа, релиз Omnio абсолютно не содержит налета блека (который, в принципе, был не особо силен и в начале). Среди эпиков этого альбома не услышишь истеричного скриминга и околоблековых гитар со скоростными ударными. Дум метал с переходами в саморефлексию и психоделичные завороты? Экспериментальный металл, в котором вообще не разберешь что и где? Не знаю, да и вряд ли кто-то знает ( а господ музыкантов это вообще вряд ли волнует).

Является ли альбом Omnio лучшим альбомом формации? Объективно – нет. Вообще, нет смысла искать лучший релиз среди тех нескольких драгоценных жемчужин, преподнесенных нам норвежцами. Как ни странно и пафосно это прозвучит, но каждый альбом группы концептуален.
Немного простимулировав свою мозговую деятельность любой сможет выделить конкретную идею каждого альбома. Для меня наиболее интересен концепт заключительного релиза "Three times seven on a pilgrimage" ( и поять же об этом ниже). Что же касается смыслового компонента альбома «Омнио», то собственно лирика становится тут несколько более «живой» и понятной. Вспомним хотя бы композицию I’m Your Flesh (непрозаично про аборт?). Вторая половина альбома весьма интересна, ибо являет собой единый смысловой триптих, который составляют композиции Omnio-Pre, Omnio-Bardo, Omnio-Post.

Ясное дело, что искать металл (в традиционном понимании сего слова) в данном релизе – дохлый вариант. Да и вообще, «Омнио» и металл – практически диаметрально противоположные вещи. Прежде всего – это мягкая гитарная музыка, рифы которой иногда обретают формальную жесткость, приправленную меланхолическими клавишами и высокой пробы вокалом. Хотя нет. Звук данного альбома – это пение, которое вырывается из искристого пламени в теплую летнюю ночь, устремляясь в неизведанное черное небо. И снова нет. Музыка этого альбома – это темная непробудность, разбавленная двумя каплями: первая – какая-то странно оторванная от земного горестность, вторая – спокойное сумасшествие.

После определенного упрощения и замедления музыкальных форм и варьирования стилистики в релизе «Омнио», коллектив записывает альбом под названием «Strange In Stereo».

Релиз был выпущен в 1999 году (февраль). У сего релиза есть одна особенность, которая выделяет его среди прочих. Он психоделичен. Действительно психоделичен. Его не взять нахрапом. Его не охватить за один вечер (даже и за неделю): лично у меня на него ушло несколько месяцев.

Прекрасную характеристику всего альбома в миниатюре дает композиция - Titan Transcendence. Пытаться описать музыкальную составляющую Strange In Stereo – глупость. Просто представьте себе трансендальную погруженность в глубины космического естества. А где-то на заднем плане то ритмичное бормотание, то оторванный от реальности вокал, кое-где прорезаемый пасами электрогитар. Осмелюсь даже сказать, что формальная жесткость предыдущего релиза в Strange In Stereo надламывается, порождая истинный накал гитарного саунда, который, не будучи слишком раскаленным и тяжелым, тем не менее, достаточно мощен и в перерывах между медитациями увеселяет уши слушателя.

Не особо влезая в дебри литературоведения, я бы хотела напомнить читателю о построении литературного сочинения. Помните схему? Эпические произведения обычно имеют экспозицию, завязку, развитие действия, кульминацию, развязку. Но к чему это я? Очень просто. Давайте представим себе все творчество группы In The Woods… в виде одного беспрерывного эпика, одной истории. Что же мы имеем? Осень 1992 года – экспозиция, демка под названием Return to The Isle Of Men и первый полноформатник (HEart of the Ages) – завязка, второй полноформатник группы под названием «Омнио» и психоделичный Strange In Stereo – развитие действия. Осталось два пункта. Развязка и кульминация.

Кульминацией хотелось бы назвать нетипичную компиляцию "Three times seven on a pilgrimage» с символическим названием, а развязкой – прощальный концерт группы в Кристиансенде (2000 год).

Теперь подробнее про "Three times seven on a pilgrimage». Что же означает само название альбома? Давайте подумаем…3 на 7…21? Двадцать первый век? Паломничество в 21 век? Возможно…
Но почему же я несколько раз повторила слово компиляция? Потому что это сборник. Сборник каверов на известных исполнителей и на самих себя. Вернее даже не совсем каверов, а переделанных под себя композиций. Давайте прикинем:

Epitaph (King Crimson)
Let there be more light (Pink Floyd)
White rabbit (Jefferson Airplane)
If it's in you (Syd Barrett)

Вот так. Но, родные мои, не думайте, что услышите просто КАКУЮ-То оброботку этих композиций. Вы услышите, так сказать, весьма эксцентричную обработку. У меня даже порой возникал вопрос «А что общего осталось?». Как вам, например, кримзоновская Эпитафия в женском исполнении с довольно интересным видоизмененным ритмом? Или кролик Аэроплана, который я поначалу не узнала вовсе и, лишь посмотрев на название композиции, поняла что это. Но в любом случае это стоит слушать ( а не читать мою неубедительную писанину). Далее. А почему же прозвучала фраза про кавери на самих себя? Смотрим:

Child Of Universal Tounge (Return to The Isle Of Men)
Mourning The death of Aase (который звучал в Серце веков; к тому же и без того является кавером на классический кавер)

Тем не менее, не обошлось без глотка свежего воздуха: «Кармакосмик» и «Empty Room» - более чем стоящие композиции. К стати, немного больше, чем в других источниках, я нашла о группе на сайте Prophecy Productions (лейбл альбома "Three times seven on a pilgrimage").

Итак, господа, уходить надо уметь красиво. Что и удалось норвежской группе In The Woods… после грандиозного прощального концерта в Кристиансенде.

Но почему же группа решила прекратить свою деятельность? Почему плеяда ярких музыкантов ( среди которых: Tchort, X-Botteri, CM Botteri, A. Kobro, Christer Cedermountain, Synne Soprana, Jan Transit) разбежалась? Потому ли, что у каждого было намеренье погрузиться в свой сольный проект? Неизвестно. Да и важно ли? В результате, все, что мы знаем о сей норвежской группе – это их музыка…

Дискография:

Return to The Isle Of Men (1992)

HEart of the Ages ( 1994)

Omnio (1996)

Strange In Stereo (1999)

Three Times Seven on A Pilgrimage (2000)

Live At The Caledonian Hall (2003)

[Tolik Alkoholik]

А навіщо було ще перекладати рецензію? У нас тут здається всі чудово розуміють українську мову А взагалі - все просто супер

[Покинувший форум]

Статью целиком ниасилил, но то что у коллектива есть что послушать - факт.

[Mighty Griffin]

Heart of the Ages (1994) - мой любимый альбом и эталон forest black metal'а!

[Hobbit's Song]

Heart of the Ages (1994) - мой любимый альбом и эталон forest black metal'а!

форест блек метал?) цікаве визначення - чую вперше але альб таки дійсно заліковий

2 Толік - взагалі-то перекладала я її ще для МПшних москалів а тут виклала просто так

[miraldo]

Величайшие и неповторимые...

В их Музыке Все!!!

от первой ноты до последней...

Есть in the woods и есть все остальное!!!



Я пытался поехать в осло,на последний концерт....не дали визу.

[SI.VM E.T A.V.VM]

BTW, Naervaer кто-нибудь слышал? Что они там играют?

[Hobbit's Song]

BTW, Naervaer кто-нибудь слышал?

неа

[Grom]

Heart of the Ages -

[Kamikadze]

але альб таки дійсно заліковий

Пришпільно!

[Hobbit's Song]

   

Пришпільно!

Не псуйте мені гхатічнасть!:)А то якось не комільфо