Цой "бомбу мав під стріхов", ...семіотика русского рока Опції

[Bloffeld]

Тільки що рився серед книжок і натрапив на таку собі міні-книжечку про львівський рок. Щось інтуїтивно згадав про період перед розвалом совка і ту музику, на яку ще батьки водили (до речі не один такий, тоді сім*ями цілими ходили на концерти). Ну, скажем, на "Сестричку Віку" чи "Братів Гадюкіних". Допасовуючи вдало до майже легалізованого антиімперського дисиденства, тодішній львівський рок виходив поза межі міста і оселявся в серцях майже усієї східної Європи.
Здавалось би - неактуальна й непотрібна на цьому власне форумі, стерта роками романтика і загальновідома історія. Але... Ідея одна прорізала як спалах лампадки в 5-й ранку.
Для початку хотілось би порівняння навести.
Навряд чи за союзу десь існувала вища концентрація культових груп, аніж в Пітері. Цей увесь "русскій рок" відгикується й досі на корпоративних п*янках, гуртожитках, на природі під акустичну гітару. І як часто вже тут згадували в темах про Цоя, Кіно і тому подібний ...ммм, одним словом, теза про несумірність текстової частини з підлітковими мізками в проекції на сьогоденні реалії може бути прийнята апріорі. З іншого боку, в багатьох містах загниваючої імперії, одним з яких був Львів, існувало чимало цікавих і оригінальних проектів, далеко не гірших.
Узяти тих же ж "гадюкіних". Та вони своєю музикою (зі сторони об*єктивної) заткнуть той весь рускій рок за пояс в одну секунду! Я зараз слухаю той музон і він мене справді пре. І студентів пре, і старше покоління теж. І пре далі, хоч уже рідко слухається. Натомість яке-небудь "Кено", "Наутілус", "ДДТ" не викликають нічого, крім блювотних спазмів і головної болі навіть після прослуховувань найзварйованіших експериментів якогось там Паттона. Так, можна апелювати до сторони текстової, але на відміну від депресивних висерів, розрахованих на інтелігенцію з протертими штанами (з яких стирчить фляндр "чорнила") в "гадюкіних" була веселуха, розрахована на усіх, від професора до асенізатора. І навіть огидний сьогодні суржик у їхньому поданні звучав органічно. Тому їх і любили всі...
Але все-таки цікавить ще інше.
Навіть тоді в ті роки за відсутності круговороту бабла в шоу-бізнесі, на передову висувались все-таки ці сіренькі пітерські групи, а щось поцікавіше залишалось в тіні. Хоча гроші чи знайомства таки часто допомагали, але що буде, якщо все це не враховувати?

Мені якось несподівані думки чи ідеї викликають більше довіри, ніж начитані лекції і виважені аргументи співрозмовників. Тому хотілось би почути, як на це відреагують різні формації на ФО (від розгорнутої полеміки до викриків "КГ/АМ" і "тупой базар"). Тут часто сваряться і багато різного народу, від затурканих неотесаних до прогресивно мислячих. Срач має бути цікавий...

Так от, ідея була така: Русскій рок запав більшій кількості людей, бо вони саме того хотіли - примітивні форми, холодний/депресивний антураж і псевдодисидентський текст. Все це присутнє навіть в найвеселіших композиціях.
А чим далі на захід (тобто Прибалтика і Україна), тим воно менше сприймалось підлітковими масами. Здавалось би парадокс - "гадюкіних" любили різні верстви і за професією, і за віком, але популярнішими за північних сусідів вони не стали. Вони не пасували повністю тодішній молоді: на трьох акордах не зіграєш, протест системі слабо виражений, забагато позитиву і гумору. А тут з другого боку - на тобі - депресивна лірика про війну. Те, що треба.
Слухаєм Москву. А що якщо насаджування російського менталітету проявлялось і тут? А що якщо популярність русского року в Україні є результатом совкового мислення?

Одним словом - не було б союзу, не було б групи "Кіно".
Вся органічність львівської (наприклад) музики проявляється зараз на прикладах тих старих наших виконавців, так само, як і вся штучність і вбогість пітерців

ПС: цікаво, як от років за 20 будуть ставитись, скажем, до сучасних фольку і пагану порівняно з емо

ППС: оскільки екстремальна музика в темі відсутня, а в розділі "разгавори" повно флудерів і блондинок, насмілився створити тут.