Лучшие / худшие альбомы 2013 года, на ваш взгляд Опції

[ProgSnob]

Для меня пятерка призеров выглядит так:

Subrosa - More Constant than the Gods
Guapo - History of the Visitation
Vespero - Droga
Krobak - Little Victories
Ampacity - Encounter One

Разочарований особых замечено не было.

[Ogrim]

Мои итоги (из ВК)

Передмова

За прикладом одного дядька, вирішив і я не чекати кінця календарного року та підвести свої музичні підсумки.

Отож, як вони виглядатимуть у мене. Загалом це буде не зовсім звичайний топ-5. Коли я замислився, які ж альбоми достойні зайняти ці п'ять щаблів, то зловив себе на думці, що таких релізів на радість нам було аж надто багато. Тому я вирішив кожній позиції у рейтингу віддати певній категорії, а в ній вже визначити переможця серед номінантів. Це не стосується лише вершини топу, переможця.
Ну, розпочнемо нагородження!

#5

П'яте місце!

Amon Amarth - "Deciever of the Gods"

Цю позицію я вирішив віддати альбому, що є роботою одного із мейнстримових лідерів свого жанру. Номінанти є широко відомими за межами стилю, якого намагаються дотримуватися. Раз на кілька років кожен із них випускає добротний матеріал, залишаючись вірними своїм прихильникам. Вони не чинять революцій і не відхиляються від заданого багато років тому курсу, проте армія їх прихильників стабільно зростає з кожним роком. Отож!

Стиль цих шведських металістів не зазнав особливих змін з часів виходу дебютного альбому в 1998-му році. Музика стала трохи простішою та легшою до сприйняття широкому загалу. Це не надто важкий та доволі мелодійний дет-метал на вікінгову тематику, що, очевидно, сформувався під впливом творчості їх менш популярних талановитих земляків Unleashed. Якби цей альбом вийшов у світ минулого року, звісно, конкуренції "батькам стилю" в моєму топі він би не витримав. Проте цього року без проблем здобуває перемогу, не зважаючи на сильних конкурентів. Гарні мелодії, драйв та потужне звучання - це цьогорічний AA!

Інші претенденти:
Helloween - "Strain out of Hell"
Sodom - "Epitome of Torture"
Amorphis - "Circle"
In Extremo - "Kunstraub"

#4

Четверте місце!

Necrophobic - "Womb of Lilithu"

Роботи номінантів я об'єднав в категорії "Нестримне зло". Це альбоми гуртів широко відомих у вузьких кругах, проте далеко не з світовим ім'ям. Не зважаючи на відсутність регулярних інтерконтинентальних турне та інших наслідків комерційного успіху, їх альбоми дають неабиякого копняка під зад багатьом сучасним зіркам металу.

Переможцями стають відкриті мною лише цього року металісти Necrophobic. Вже другі шведи в моєму топі. Не дивлячись на те, що для необізнаних в "демонології", незрозумілими виявляться не лише тексти, а навіть й майже всі назви пісень, протягом трохи більше години на запису звучить красиве тотальне зло! Рекомендую до прослуховування не лише прихильникам стилів блек-та-дет-металу, а й будь якому поціновувачу гарної агресивної музики!

Інші претенденти:
Toxic Holocaust - "Chemistry Of Consciousness"

#3

Третє місце!

Darkthrone - "The Underground Resistance"

За цю позицію змагалися гурти доволі своєрідної категорії. Майже кожного з них можна віднести до когорти творців одного із моїх улюблених жанрів у музиці - блек металу. Проте кожен із номінантів випустив у цьому році в світ вкрай своєрідний реліз, що суперечить багатьом "догмам" стилю, створеного ними ж. Одні кажуть, що гурти "втрачають коріння", "зраджують стилю", інші просто розводять руками та відмовляються сприймати нові музичні образи. А я, що я? Я вважаю, що майстри знають свою справу і вкотре показують світу, як потрібно робити блек метал. А якщо ви вважаєте їх метал недостатньо "чорним", можете утриматись від прослуховування. Всіх інших прошу, насолоджуйтесь!

Вибрати серед номінантів було вкрай важко, але приз отримує гурт Дарктрін. За неперевершений плювок в обличчя всім тру-блекерам, що записують своє кряхтіння на одноканальний диктофон. Ось така музика, як на мене, і створює справжню норвезьку блек металеву атмосферу. Абсолютно душевна, справжня музика із помітним відтінком пофігізму в кожній пісні. До того ж, з практично ідеальною обкладинкою в рамках моїх уподобань. Та й достатньо вже шведів у топі. За це - третє призове місце!

Інші претенденти:
Watain - "The Wild Hunt"
Satyricon - "Satyricon"

#2

Друге місце!

Black Sabbath - "13"

Цю категорію можна назвати "Для тих, кому за шістдесят". Друге місце я вирішив віддати одним геть немаловідомим старикам, що на славу потрудилися, не зважаючи на те, що давно могли б забити на музику, гратися з онуками та проводити вільний час десь в барі з іншими пенсіонерами. Проте продовжили дарувати світу свої записи. І не лише їх, а навіть і живі виступи в багатьох куточках світу.

Чесно кажучи, я трохи хвилювався за новий альбом Black Sabbath. Останній раз у такому складі колектив записав альбом у далекому 78-му (маю на увазі трійцю Оззі, Тоні та Гізер. Білл Уорд так і не взяв участь в реюніоні легенди). В продюсерському кріслі опинився Рік Рубін, що має славу демона музичної індустрії. Пригадуючи його роботу з Metallica, я був готовий навіть до найгіршого. Проте, що б там хто про нього не казав, цей бородатий єврей, напевно, таки справді великий прихильник ранніх Саббатів. Атмосфера класики передана на усі сто з поправкою на якість сучасних технологій. І, звісно, трійця також показала, що вона знаходиться у найкращій формі! Альбом вкрай атмосферний і витриманий як в дусі ранніх Black Sabbath, так і містить в собі щось нове, чому навчились музиканти за останні 30 (!) років. Беззаперечний тріумф!

Інші претенденти:
Motorhead - "Aftershock"

#1. Альбом Року

Перше місце!
Альбом Року!

Falkenbach - "Asa"

А переможцем стає альбом навіть не гурту, а студійного проекту одного німця з Ісландії. Поки зірки галактичного рівня яскравості записуються на дорогих студіях в Голівуді, блекери змагаються хто ж запише гірший за якістю та більш атмосферний альбом, трешери все луплять зі швидкістю кулеметних черг, а американські сучасні гурти міряються шириною штанів, Вратьяс записав просто таки справжній шедевр! Тут в прямому сенсі після кожної прекрасної балади йде пісня з динамічним лютим металевим ритмом. Атмосфера холодного давнього краю Ісландія пронизує увесь альбом. І це все ідеально спродюсовано. Слухати надзвичайно приємно. Платівка просто таки примушує зануритися і не відпускає до самого кінця. Присутнє відчуття неймовірної цілісності, що характерно далеко не для кожного музичного релізу. Такі альбоми виходять навіть далеко не кожного року. Тут також немає ніяких революцій чи модних нововведень. Класичний метал (я б сказав навіть блек метал) у найчистішому його прояві. Слухати, слухати і ще раз слухати!